Термін «парадигма» для позначення внутрішннаукового регуля-тива був уведений в эпистемологию на початку 60-х років XX століття філософом Т. Кунем. У своїй роботі «Структура наукових революцій» він позначив цим терміном загальноприйняті наукові практики (включаючи закон, теорію, їх практичне застосування й необхідне встаткування), які дають дослідникові моделі, з яких виникають конкретні методи, приймання, традиції наукових досліджень. Як синонім Т. Кун використовував також поняття «дисциплінарна матриця». Сьогодні під парадигмою розуміють

текучесть