Сучасна ситуація, як хірург зі скальпелем, препарує маркетингову теорію й виявляє її слабкі місця. Ріст конкуренції викликав ріст рекламної активності гравців, збільшився рівень інформаційного шуму, споживач став губитися в здогадах про те, що саме йому вибрати. Його свідомість починає усе сильніше фільтрувати вхідну інформацію, щоб мозок не перепрацювався над обробкою непринципової, не найважливішої її частини. І цієї непринципової для людини, для його психіки інформацією виявляється переважна більшість марок. Марки, які були колись важливі й потрібні всім, імена яких були на слуху, ідуть із ринку. Колишні колись могутніми й здатними купити уряд невеликої країни корпорації, зіштовхнувшись із реальною конкуренцією, здають свої позиції. Реклама не продає, нові бренди також стрімко йдуть із ринку, так і не зайнявши позиції. Виймаються з комор старі імена в надії, що, може бути, вони зможуть знову стати популярними й затребуваними. Але й це не рятує. І старі, відомі марки, і новостворювані імена стрункими рядами залишають ринок, поховавши інвестиції й надію на їхнє повернення. Така ситуація на ринку дозволила деяким фахівцям говорити про кінець часу брендів. Втім, про кінець часу брендів говорять уже давно – практично з « чорної пятниці Marlboro» 1993 року.

цветовосприятие