Якщо набір ситуативних і рольових моделей відносно невеликий (іноді можна говорити всього про декілька моделях, актуальних для конкретного ринку), то рівень культури дозволяє додати навіть однієї моделі величезне різноманіття. Кількість культур можна визнати майже нескінченним, особливо якщо врахувати, що кожна людина, що живе навіть у відносно цивілізованій країні, є одночасно носієм декількох культур. І тільки потенційна місткість ринку, яка визначається кількістю носіїв конкретної культури, може бути обмежуючим чинником. Напевно, не варто створювати бренд, якщо кількість носіїв конкретної культури не перевищує декілька десятків чоловік. Але якщо їх тисячі, то бренд буде забезпечений досить широким колом прихильників. Бренд, орієнтований на конкретне втілення в певній культурі рольової моделі, залишається брендом, орієнтованим на рольову модель. Це визначає й архітектуру бренда з усім набором товарів і послуг. Адже рольова модель не перестає бути рольовою моделлю. Різниця лише в тому, що всім продуктам, які включаються в архітектуру бренда, орієнтованого на культурний фактор, потрібно додати відповідність цій культурі. У дизайні, в упакуванні, особливо самого продукту, у способі використання й інших нюансах повинен відчуватися колорит, властивий саме цієї культурі. Тому як рольова модель – поняття достатнє загальне. Кожний споживач вкладає в неї щось своє. Але коли ми підключаємо культурний фактор, ми чітко регламентуємо її втілення аж до малих нюансів. А якщо ні, то споживач не зрозуміє, що йому пропонують, він не зрозуміє, що йому прагнуть сказати в рекламному меседжі. А виходить, він не зможе скласти потрібний стереотип. Тобто бренд не знайде свого покупця.

картинки для раскрашивания