Але фактор демонстрації – не єдиний з, що впливають на можливість продавати продукт за надвисокою ціною. Існує чимало продуктів, споживання яких не видне, але вони проте є предметами розкоші, сприймаються такими й часом коштують фантастичних грошей. Що ще може вплинути на те, чи стане продукт сверхдорогим чи ні? І тут ми від екскурсу в этологию, від інстинктів людини, переходимо до ідей політекономії, до «Теорії дозвільного класу» Торстена Веблена.[15].

Так, споживач прагне продемонструвати приналежність до максимально високого для нього рівню соціальної ієрархії. Але не тільки за це споживач готовий платити, точніше, переплачувати. Елітні спиртні напої, антикваріати, дорогі меблі, навіть деякі продукти харчування можуть коштувати більших грошей. Це очевидно, але логіка цього явища також непроста. Таке споживання має безпосередне відношення до елітарності, тільки, на відміну від демонстрації, це вже можна назвати поглядом зсередини. Приналежність до еліти, нехай навіть уявлюваної, – не порожня декларація. Основна характеристика будь-якої еліти, реальної або навіть уявлюваної – відсутність якого-небудь відношення до продуктивної праці. А що закономірно випливає із цього факту? – дозвільне життя, повна задоволень. Звідси другим фактором, який впливає на те, чи може продукт бути «елітарним», тобто, що підкреслюють відношення до «еліти», є його призначення: чому менше відношення до продуктивної праці він має й чим більше він призначений для задоволень, тим більше в цього продукту шансів стати предметом розкоші.

дезінфекція