Як на Сході, так і в Західній Європі прадавніх часів приділялася велика увага необхідності обліку етичних норм і цінностей у діловому житті суспільства, підкреслювався їхній вплив на ефективність ведення справ.

Багато ідей мислителів минулих епох мають пряме відношення до проблеми ділової культури. Конфуцій звертав увагу на такі моральні якості людини, що роблять його приємним і корисним у суспільстві, як почуття боргу стосовно інших людей, повага їх, особливо старших за віком, виконання встановлених у суспільстві норм і правил поведінки, що дозволяє підтримувати порядок і гармонію в суспільстві. Сократ обґрунтував вчення про норми й моральній свідомості людей як головному факторі їх спілкування між собою. Він вимагав логічного обґрунтування положення етики, а їх розуміння розглядав як основну умову морального вдосконалювання кожної людину. Платон уважав, що спілкування між людьми повинне будуватися на основі таких чеснот, як справедливість, розважливість, благочестя, дотримання моральних норм. Платон звернув увагу на тонкощі вмінь партнерів вести діалог і на усвідомлені й неусвідомлені мотиви поведінки людей. Аристотель характеризував людські здатності як функції душі, про доцільний характер його поведінки й діяльності. Аристотель підкреслював, що критерієм справедливості в ділових відносинах є принцип «пропорційної рівності», по якому понесший більші праці одержує багато, а понесший малі – мало».

культевая штифтовая вкладка