В 1961 р. у США вийшла книга Вільяма Гордона "Синектика: розвиток творчої уяви". Описаний у книзі підхід до організації творчого процесу, правила роботи й навчання творців нових ідей (зараз би сказали — "креэйтеров") спочатку дуже вплинули на розроблювачів нової техніки. І незважаючи на те, що книга так і не була видана в СРСР, її ідеї незабаром, через якихось 5-10 років після видання, плавно перекочували в розуми радянських, тоді здебільшого внешторговских рекламістів.

Слово "синектика" — грецького походження й буквально означає "зєднання воєдино різних, найчастіше очевидно несумісних елементів". Ідея синектики полягає в обєднанні окремих творців у єдину групу для спільної постановки й розвязку конкретних творчих завдань. Метод заснований на використанні несвідомих механізмів, що проявляються в мисленні людини в момент творчої активності. Гордон, запропонувавши свій метод, повстав проти традиційної точки зору на природу творчих можливостей, згідно з якою творчість — це верховенство індивідуального генія. Гордон не заперечував великої ролі "індивідуального осяяння" у пошуку нових творчих розвязків і при цьому став автором дуалістичного погляду на природу творчості. З одного боку, незбагненна стихійність, унікальність кожної особистості, з іншого боку — необхідність системи "спрямованого пошуку розвязків". Спроба обєднати ці погляди й привели Гордона до ідеї "групового мислення". У ситуації, коли люди — "синектеры" — обєднані в групу, від них потрібно висловлювати свої думки й почуття із приводу поставленого творчого завдання. Нераціональна форма обговорення є причиною появи в памяті метафор, образів. Розгальмування мислення в групі синектеров приводить до стимулювання підсвідомості й до прояву творчої інтуїції. Феномен "інсайту" проявляється досить часто в роботі добре тренованої, підготовленої групи, коли вона діє злагоджено, фіксуючись на більш-менш нераціональній основі своїх міркувань по проблемі, якийсь час уникаючи спроб формулювати остаточно завершені ідеї й думки.

керамические брекеты