Жоден вид діяльності не протікає тільки " віч-на-віч". Не говорячи вже про те, що цілеспрямована діяльність вимагає для своєї реалізації наявності спеціальної програми, плану (які, у свою чергу, припускають необхідність втілення їх у якому-небудь знаковому матеріалі), у будь-якій культурі коштує ще й проблема змоделювати дистанційну комунікацію. І якщо усне мовлення виявляється добре пристосованої для контактної комунікації, яка надійно забезпечена зворотним звязком виникаючими в ній діалогічними відносинами, то в умовах просторово-тимчасових розривів цього не відбувається. Для дистанційної комунікації необхідні штучно створені кошти. У дописьменных суспільствах це піктографія й різні умовні системи (карбу, вузлики й тому подібні знаки-покажчики), область застосування яких, однак, дуже мала. Основну роль тут здобувають вторинні моделюючі системи, специфіка яких полягає в тому, що вони надбудовуються над комунікативною ситуацією в цілому. Такого роду моделювання неминуче буде супроводжуватися вираженням у знаках і образах не тільки тексту, але саме висловлення в застереженому вище змісті, сполученого з його відправником або з його одержувачем, тобто принаймні з одним з комунікаторів, а в межі - вираженням у знаковому матеріалі й коммуницирующих партнерів, і їх реплік. Функціонування таких знакових систем носить характер обміну адресованими репліками, що виражають очікування свого відправника відносно одержувача. Кілька прикладів, що приводяться нижче, покликано проілюструвати в загальному виді цей процес.

эндодонтическое лечение