Контроль комунікативних каналів

Контроль комунікативних каналів

Щоб поставити когось, хто буде стежити за кожним продавцем, пенсіонером, чиновником і журналістом, у вас просто не вистачить грошей, тому що цей варіант досить масштабний. Трохи дешевше застосування кошту повсякденного PR, іменованого «контроль комунікативних каналів». Мається на увазі встановлення постійного контролю певному ступеня не над самими обивателями, а над тими каналами, через які відбувається доведення до них інформації, обмін цією інформацією, її доповнення й викривлення.
Ідея керування репутацією через підконтрольні канали комунікації споконвічно зародилася в надрах політичного PR; уважалося (а багато уважають так і дотепер), що для проведення в органі влади «потрібного» кандидата або формування суспільної підтримки проведеної політики головною умовою стає «покупка» (хоча б тимчасова) усіх друкованих ЗМІ, каналів віщання телебачення й радіо. Цю теорію породили люди, знайомі із крилатим вираженням «хто володіє інформацією, той володіє миром», але не до кінця зрозумівші його зміст; серед певної частини політтехнологів названа теорія панує й сьогодні.
Спроби розвити її, що припускають існування й інших каналів впливу на суспільну думку, до яких були віднесені суспільні обєднання, проте зазнали краху. Як показав досвід, більшість обєднань, деякий час активний, що включаються у всілякі політичні консультативні ради й суспільні палати при органах влади, не тільки не є виразником настроїв певних соціальних категорій, але часом взагалі не виражають нічиїх позицій, крім поглядів керівника (який часом і становить усю електоральну базу свого обєднання).
В умовах усе більшого падіння авторитету друкованого слова й зниження довіри до ЗМІ дана теорія поступилася свої домінуючі позиції розробкам в області знаменитого «адміністративного ресурсу», який сьогодні й представляє провідну чинність у політичних процесах і на виборах. Але аж ніяк не кожний з наших читачів розташовує всіма адміністративними важелями, тому інтерес для нас представляє не перемога на виборах, а використання каналів контролю негативних впливів на імідж.
Отже, до каналів, що цікавлять нас, ставляться:.
§ Засобу масової інформації. Вони цікавлять нас як носіїв будь-яких дан, що мають як чисто інформаційний, так і оцінний характер, — новинних заміток, аналітичних статей, оглядів, реклами й т.п. Досвід показує, що в нашому випадку зовсім необовязково в буквальному значенні «купувати» усі ЗМІ або їхніх редакторів. Звичайно буває досить за допомогою певних важелів змусити їх приділяти більшої увагу вірогідності інформації, тією чи іншою мірою, що зачіпає ваші інтереси, а також забезпечити собі можливість помістити в них дані, вигідні вам. У той же час контроль такого каналу, як ЗМІ, по своїй значимості займає саме останнє місце; антикризові технології принимают. у розрахунки й імовірність того, що ви взагалі жодним чином не зможете вплинути на них.
§ Зовнішня інформація. Це — будь-які вивіски, рекламні й інформаційні щити, листівки, оголошення. Ті з них, які належать особисто вам, контролювати простіше всього, — ви як замовник можете самостійно регулювати їхнє втримування й оформлення, головне — не допускати їхнього псування й видозміни ким б то ні було. Складніше обстоит справа із джерелами зовнішньої інформації, розташовуваними вашими конкурентами або органами влади, хоча є кошту, що забезпечують і в цьому випадку захист ваших інтересів.
§ Публічні заходи. Сюди ставляться будь-які зустрічі безпосередньо «з народом», проведені представниками влади або суспільного сектору, вами, вашими прихильниками або супротивниками, а також — ким завгодно. Цей канал набагато важливіше, і довіри до одержуваної через нього інформації в обивателя більше. Одна справа — якась стаття, а інше — відомості, отримані « з перших рук». Щоб запобігти небажаним наслідкам, ви повинні бути інформовані про всі великі суспільні заходи й мати можливість хоч якимось образом контролювати їхнє втримування.
§ Кулуарна внутрішнелітна комунікація. Сюди ставляться канали, через які інформація поширюється в органах влади, між іншими компаніями й обєднаннями. Звичайно вплинути на них можна, тільки добре налагодивши систему лобіювання своїх інтересів, але це набагато важливіше, чим, допустимо, робота з журналістами.
§ Внутрішнкорпоративна комунікація. Це канали, за допомогою яких інформація поширюється серед ваших співробітників. Тут одне з головних якостей — незамкнутість каналів, тому що інформація доходить не тільки до безпосередніх учасників комунікації, але й до членів їх родин, друзів, знайомих і т.п. Такий вид тісно звязаний з наступною групою — каналами неформальної комунікації.
§ Неформальна комунікація. Це саме ті самі бабусі, що сидять на крамничці, пенсіонери за пляшкою горілки, покупці в черзі. Головна якість тут — звичність, а не авторитетність інформації; дані тут не проходять оцінку з позицій здорового глузду, формують не сильну емоцію, а емоційні відтінки, найбільш важливі для вашого іміджу. Безумовно, що.
даною групою каналів найбільше складно управляти, але в той же час вона найбільш важлива. Тут необхідно використовувати методики керування слухами, усілякі маніпуляції, психологічні методи.