На корпоративні політичні висловлення також накладають більші обмеження, чому на політичні висловлення " фізичних осіб" або засобів масової інформації. Традиційно, газети й інші засоби масової інформації є єдиними корпораціями, що мають ті ж права на вільне висловлення, що й " фізичні особи". Незважаючи на те, що всі корпорації користуються в цьому змісті тими ж правами, що й будь-яка частка особа, судові органі забороняють нерегульовану діяльність корпорацій і профспілок на політичній арені. Це, по- видимому, повязане з побоюваннями, що великі організації можуть скористатися приналежними їм ресурсами для домінування в тій області, яка вважається вільним ринком ідей. Крім того, існує заклопотаність, що акціонери, члени профспілок і платники за комунальні послуги будуть зазнати схованому примусу, якщо їх капіталовкладення, членські внески або суми, які вони виплачують по рахунках, будуть використовуватися для підтримки тих або інших політичних рухів, яким ці люди можуть і не співчувати. Відображаючи цю заклопотаність, Закон про відносини між найманими робітниками й керівництвом від 1947 р. (відомий як Закон Тафта-Хартли, прийнятий всупереч вето, накладеному Президентом Гарри С. Труменом) забороняє корпораціям і профспілкам фінансувати кандидатів від політичних партій у федеральні державні органі.

облицовочные материалы