Як це ні парадоксально, але в серйозній інформаційній і організаційній підтримці бідує й добродійність - найбільш вільне вираження співробітництво ділового миру й соціально-культурної сфери.

Питання про те, як краще розпорядитися багатством, споконвіку стояв перед заможними людьми. Слово «багатство»не тільки в словянських мовах входить у широке коло слів, звязаних загальним коренем «Бог»: від «божественний», «богоподібний» і «богоданний» до «богадільня». І в латині те ж саме: dives («багатий») і divus («божество»). За цими збігами, мабуть, коштує багатовікова віра людини в «Вищу Бухгалтерію»: джерелом свого багатства людина була схильний бачити аж ніяк не самого себе й своя праця. Незбагненна, невловим руйнівна чинність, що творить і, багатства й грошей по-своєму осмислювалася в міфології й фольклорі. Хоронителями, дарувальниками й викрадачами скарбів були велетні й гноми, тролі й дракони. У міфах і казках фігурують чарівні кільця, незникаючі гаманці, що й вертаються монети. Неправедно нажит, що виникає з нічого й зникаюче нікуди багатство осозновалось як бісівська, демонічна мара. Дорогу до нього відкривали чорна магія, допомога парфумів тьми, договір з дияволом, віддача душі. В античній міфології богом багатства був Плутос (звідси «плутократія» - влада багатства), який не відділявся від хазяїна підземного царства Плутона. Гермес (Меркурій) – вісник богів – одночасно був заступником торгівлі, прибутки й збагачення.

адгезивное протезирование