«Я вам плачу — ви мене відмиваєте від того, чим мене облили...»

«Я вам плачу — ви мене відмиваєте від того, чим мене облили...»

Подібне визначення антикризового PR нерідко доводиться чути від замовників, але воно не повністю відображає зміст даного поняття. У цілому антикризовий PR і консалтинг — це комплекс високоефективних технологій, орієнтованих на прогнозування, виявлення й запобігання кризи, керування їм і вихід з нього, а також регулювання його наслідків. Сюди ж ставляться методики підтримки й оперативної корекції іміджу, адаптації до нових умов, нейтралізації негативних технологій (попросту — «чорного піару»).
Видалося б, чому всі ці проблеми повинні вирішуватися за допомогою якихось «піарників», а не економістів, юристів або керівників? Ніхто не стане заперечувати, що перераховані фахівці необхідні для роботи організації, але в сучасних умовах усі основні важелі саме в руках професіоналів в області PR. Внутрішні проблеми фірми реальні тільки для вас самого й ваших співробітників, але ніяк не для широкої громадськості, — для неї реальний тільки імідж, що формує певні емоційні відтінки й поведінкові установки. Але ж справжня криза визначається аж ніяк не дрібними внутрішніми складностями, з якими ви можете впоратися без сторонньої допомоги, а діями кінцевого обєкта всіх ваших впливів — споживача товарів і послуг, виборця.
Якщо збільшилися ваші витрати, завтра до вас прийде не набагато менше покупців, чому вчора. Більш того — якщо вашою рекламою займається грамотний фахівець, їх може стати й більше. Зате число тих же покупців поменшається, якщо пошириться слух, що ви продаєте ковбасу з мяса корів, заражених ящуром. Якщо ви політик — нестача коштів на передвиборну кампанію не відіпхне від вас наявний електорат; зате його може відіпхнути «просочившаяся» інформація про ваш тривалий запій.
Більшість проблем саме по собі не здатне привести до справжньої кризи, поки вони не виявили впливи на імідж вашої організації і їх ще можна «убити в зародку». Імідж у наш час є в кожної структури незалежно від наявності або відсутності формуючих його фахівців — тільки ті організації, у яких є служба PR, можуть управляти їм і захищати від зовнішніх впливів, а для всіх інших це досить важко.
Будь-які характеристики, що спонукують обивателя сприймати вас позитивно або негативно, — частина вашого нематеріального іміджу (саме цікаве те, що ці характеристики можуть і не відповідати дійсності). Саме.
імідж спонукує споживача думати, що ви «чесний вітчизняний виробник», «новий росіянин» або «кримінальний авторитет», ваша фірма — «сама стабільна в регіоні» або «чергова фінансова піраміда», а продукція — «якісна й недорога» або «некондиційний товар за скаженими цінами». Точно так само невеликий іміджевий відтінок, сформульований як «щось отут не так», здатний викликати на вас полчища перевіряючих і урядовців-здирників. Той же самий відтінок, навіть без залучення яких-небудь фактів, може в корені підірвати довіра до вашої організації й до вас особисто, зробити вас « персоною нон ґрата».
Таким чином, керівник може реально контролювати ситуацію й бути хазяїном свого майбутнього тільки в тому випадку, якщо сам має важелі керування іміджем, а не дозволяє йому формуватися під впливом випадкових факторів. Цими важелями і є Pr-Менеджери, що безпосередньо управляють репутацією фірми, а також Pr-Консультанти, що аналізують ситуацію, що й розробляють рекомендації для самого керівника.
2. Криза: який він і як з ним упоратися? Причини, симптоми, стадії Діагностика кризи.
Хто і як здатний упоратися із кризою? Що вважати невиліковним?.
Причини, симптоми, стадії.
Будь-який лікар погодиться, що результати лікування будуть тем краще, чим раніше пацієнт звернеться по допомогу. Відома й ще одна медична аксіома — якщо прибігати не тільки до лікування, але й до профілактики захворювань, знижується ймовірність раптової хвороби й навіть смерті.
Іноді найбільш точними виявляються самі побиті порівняння — так виходить і в нашому випадку, якщо провести паралелі між ефективною антикризовою політикою й медициною. Серед деяких керівників існує вистава, що криза — це тільки вкрай складна ситуація, коли організація перебуває на грані розпаду. Але досвід показує, що такі ситуації звичайно — лише похідні, наслідку яких-небудь попередніх подій або дій самих керівників. Тому більш обґрунтовано буде сприймати криза за аналогією із захворюванням і включати в це поняття все, що заважає нормальному функціонуванню організації й представляє для неї потенційну небезпеку.
Відомі випадки, коли виліковували люди, визнані смертельно хворими. У той же час часом ускладнення, викликані пересічною застудою, здатні зробити.
людину інвалідом або привести до летального результату. Причин тут безліч — індивідуальна будова організму, реакція на подразники, добір лікування, кваліфікація лікаря й т.п. Але пацієнт, що не пошкодував грошей на сучасні ефективні ліки й процедури, має набагато більше шансів видужати, чому той, хто лікується лише за допомогою кровопускань і клізми, як це було прийнято в ранньому середньовіччі.
Як для будь-якої людини немає нічого цінніше життя й здоровя, так і для організації найбільш важливі її існування й можливість повноцінної роботи. Тому-Те й необхідно вчасно виявити проблему й прийняти всі заходи для її розвязку.
Причини кризи можуть бути, як не дивно, будь-якими. Часом малозначний невірний розвязок обертається величезними наслідками — із цим погодиться кожний, хто має досвід управлінської роботи. По розташуванню свого джерела кризи можна підрозділити на зовнішні, внутрішні й змішані (причому останній варіант найпоширеніший); по спрямованості впливів — на безпосередні й непрямі. Допустимо, усі ваші складності почалися після введення в дію єдиного соціального податку — це чисто зовнішня причина, жодним чином не залежна від вас особисто. У той же час тільки параноїк порахує, що новий податок увели винятково для того, щоб перешкодити працювати йому особисто, тому дана причина виявляє на вас непрямий вплив, хоча вам від цього й не легше.
Якщо ж складність, допустимо, у тому, що племінник діючого мера раптом розвязав теж відкрити кілька платних автостоянок і вас просто «видавлюють» із цієї сфери, — впливу цієї причини спрямовані безпосередньо на вас. Що стосується внутрішніх причин, то їх може бути ще більше — від звільнення головбуха, який відповідав за догляд від податків, до особистої образи з боку прибиральниці, який почне з вами судитися.
Симптоми кризи будь-який реальний керівник здатний виявити сам, якщо він зявляється на робочому місці хоча б раз у тиждень. Це може бути й позапланова перевірка з податкової інспекції, і несподівана компрометуюча стаття в газеті, і навіть зменшення числа відвідувачів у приймальні. Єдине, що можна оцінити далеко не завжди, — це потенційну небезпеку виниклої проблеми й ступінь її можливості розвязання; і чому більш авторитарний характер керівника, тим більше ймовірності, що реакція може стати неадекватною. Звичайно має місце одна із двох крайностей — або занадто легковагий підхід («Так що вам може зробити ця перевірка?» або « чи Коштує обертати увага на тявканье якогось журналіста?»), або перебільшення значимості, що відбувається («Статтю виразно хтось замовив», «Перевіряють неспроста — прагнуть задавити»). Реакції подібного роду не говорять про некомпетентність — просто перша особа несе на собі занадто багато відповідальності, щоб ще й звалювати на себе тягар обєктивного аналізу положення. Як правило, будь-який керівник — особа достатня значиме (у першу чергу — у власних очах) і підсвідомо схильний сприймати себе як центру всього, що відбувається. У підсумку — завищення власних можливостей і перебільшення ролі своєї організації.
Будь-яка криза — це не миттєва подія, а процес, що відбувається в кілька стадій (схема 1).
Перша стадія — зародження проблеми. Звичайно на цьому етапі її виявити нелегко, а спрогнозувати можливий розвиток — тим більше. Допустимо, ви кілька раз забули поздоровити зі святами діючого губернатора. До чого це приведе — невідомо; може бути, взагалі ні до чого — той вам подзвонить і поздоровить вас; а можливо, — направить до вас ту саму позапланову перевірку або розвяже «приструнити» вас через пресу.
СХЕМА 1. Структура кризи з погляду PR.
Стадія перша «Зародження.
проблеми».
Виникнення вихідної проблеми ( як правило, дрібної й досить незначної), яка й стає першопричиною наступного кризи.
Стадія друга «Обговорення.
і планування».
Аналіз вихідної проблеми й можливих варіантів реакції; вибір найбільш кращого варіанта.
Стадії третя «Матеріалізація.
вихідної проблеми».
Прояв перших складностей, породжених вихідною причиною.
Стадія.
четверта «Перша реакція».
Вибір оперативної реакції обєкта і її прояв Стадія пята.
«Вторинний вплив».
Наступні проблеми, породжені першої реакцією обєкта, а також реакцією третіх осіб.
Стадія шоста «Боротьба».
Пропасні й досить тривалі спроби обєкта переломити ситуацію у свою користь.
Стадія сьома «Компроміс».
Момент виснаження ресурсів обєкта, коли той змушено йти на певні поступки.
Стадія восьма «Регрес».
Негативизация іміджу обєкта, різке падіння його авторитету й зменшення можливостей, викликане виснаженням ресурсів і визнанням факту поразки через компроміс із його боку.
Інший варіант — кілька років назад у ресторані ви стали учасником пяної бійки. Ви давно забули про цей, але ваш супротивник запамятав вас і виявився надзвичайно злопамятний, — хоча виявилося це тільки зараз, після його обрання депутатом Держдуми. А один з відвідувачів вашого магазину, якого вилаяла нервова продавщиця, виявився оглядачем центральної газети, яка потім «чомусь» ополчилася на вас особисто... Прикладів можна привести безліч. А вуж про причини зародження зовнішніх проблем, що впливають на вас лише побічно, ви взагалі чи навряд довідаєтеся, — хто й у якому стані розробляв законопроект із приводу ЕСД, через що він був прийнятий і т.д.
Звичайно на стадії зародження кризи найважливішу роль відіграє саме людський фактор — те, що хтось колись зробив або сказав (варіант: не зробив або не сказав). Цікаво те, що на наступних етапах цього можете не усвідомлювати ні ви, ні раптово ополчившиеся на вас люди — дрібні причини звичайно забуваються, хоча підсвідомо й спонукують людину до дій, формування оцінок і суджень. Звичайно, ідеально було б придушити, що зароджується криза саме на цій стадії, але чи навряд вам це вдасться. Звичайно максимум того, що ви можете зробити — виявити ту саму дрібну причину, яка привела до наступних подій. Але й це чи навряд допоможе — кожна людина схильний ідеалізувати свої спонукальні мотиви й виправдовувати їх у власних очах. Семеро депутатів, які не дали ходу ідеї про надання вам місцевих податкових пільг, не зізнаються навіть самим собі, що справа тільки в дні народження, після якого вони ще не цілком прийшли в себе. Та й ви самі чи навряд згадаєте, що першопричина всіх проблем — те, що одного разу начальник відділу маркетингу потрапив вам « під гарячу руку»...
Друга стадія — стадія обговорення й планування. Тепер емоція або її відтінок, які зявилися на стадії зародження, намагаються знайти вихід. Губернатор роздумува, як би «прижучить» коммерсанта, що зарвавшегося; обиженный начальник отдела размышляет, как можно заставить себя уважать; журналист думает, как отреагировать на оскорбление в Те ж — і відносно непрямих впливів: іде обговорення нового законопроекту або постанови, планується чергове будівництво, готується до прийняття бюджет на наступний рік... По-гарному, вам би коштувало втрутитися саме на цій стадії, якщо ви знаєте яким образом — попрацювати з депутатським корпусом, із запізненням, але все-таки поздоровити вразливого губернатора, звільнити грубу продавщицю, поговорити з начальником відділу...
Але, як правило, якщо ви не обертаєте уваги на «усю цю закулісну метушню», ви довідаєтеся про кризу занадто пізно, коли процес перейде в третю стадію. I.
Третя стадія — та, довідатися про яку у вас найбільше шансів, оскільки відбувається матеріалізація вихідної проблеми. Чому «вихідної» — так тому, що ця лише перша ланка в ланцюзі ваших складностей (причому ще саме невинне): вийшов новий закон; вас відвідала перша комісія; ви прочитали першу невтішну статтю про себе; злегка поменшався попит; звільнився хтось зі співробітників. Поки що це ще не страшно, тому що жодна з перших трьох стадій не виявляє значимого впливу на імідж вашої організації, — виникає лише « головний біль» у вас особисто й у вашого оточення.
Стадія четверта закономірно випливає із третьої. Це стадія вашої першої реакції. Видів можливої реакції — безліч; вони розташовуються в діапазоні від повного ігнорування, що відбувається до самих радикальних заходів (наприклад, якщо ви розвяжете «замовити» того, хто, по вашому розумінню, « за всім цим коштує»). Основна характеристика четвертої стадії — неминучість, тому що практично все, що б ви зараз не зробили, вплине на імідж вашої організації. Саме зараз до нього додається відтінок нестабільності, сумнівності типу «а, пригорнуло, заметушився!..» (або «тепер і уводити, увести до ладу нього добралися...», «і ця фірма виявилася ненадійною...» і т.п. — залежно від характеру ваших дій або бездіяльності).
Пята стадія — вторинний вплив. Це — одна або кілька проблем, породжені подіями третьої й четвертої стадій. При цьому нові проблеми можуть прийти, звідки завгодно — скажемо, від іншого контролюючого органа, ознайомленого з підсумками першої перевірки вашої діяльності; від преси, що почула про ваші складності, або від ваших же співробітників, що роздмухують слух про те, що фірма «іде до дна». Значно розширюється коло осіб, задіяних у зміні вашого іміджу, проявляються й більш масштабні явища — збитки, падіння попиту на вашу продукцію, зміну відносин із владними структурами, несприятливий клімат у колективі або відтік кадрів.
Стадія шоста — боротьба. До цього моменту ви повністю усвідомили серйозність виниклих проблем, тим більше що їх стає усе більше й більше. Тепер ви мобілізуєте на захист своїх інтересів усі ресурси, залучаєте всілякі чинності, — друзів дитинства, з якими не бачилися кілька десятків років, «підгодованих» чиновників, контакти в спецслужбах і кримінальному середовищу... Ця стадія — найбільш напружена; боротьба йде зі змінним успіхом; не раз вам здається, що вже вдалося «задавити гадину», але знову спливе щось нове... Тривалість стадії залежить від вашої особистої завзятості, обсягу звязків і фінансових ресурсів; іноді вона завершується за один-два місяці, а іноді може тягтися роками. З кожним тижнем боротьби про ваші проблеми довідається все більше коло осіб, а ваш позитивний імідж стрімко розпадається на частині...
Сьома стадія виражається одним словом — компроміс. Вона наступає тоді, коли ви все-таки приходите до думки, що пора « відступатися». До цього часу проблем у вас уже стільки, що неозброєним оком видне: подальша боротьба неможлива. Ресурси закінчуватися, ваші нерви напружені до межі — і ви починаєте «домовлятися» і йдете на певні поступки: «відкуповуєтеся» від чиновника, відмовляєтеся від одного з напрямків своєї діяльності, берете когось у частку... Найчастіше ви робите саме те, чого від вас прагли добитися на.
найперших стадіях, а іноді й набагато більше... Це наносить по хиткому авторитету, що залишився у вас, останній удар.
Восьма стадія — регрес. Її втримування залежить від тривалості боротьби й серйозності втрат, але результати завжди досить відчутні. У найгіршому разі ваша організація самоліквідується, а вам ледь вдається розплатитися з боргами; у кращому — вам доведеться «згорнути» частина діяльності, скоротити штати й понести серйозні збитки. При будь-якому розкладі особливо відчуємо збиток, нанесений вашому іміджу, — ви стаєте « сумнівною особистістю», до якої не випробовують довіри, і «піднятися» у суспільній думці тепер досить важко, а іноді й неможливо...
Діагностика кризи.
Звичайно, усе це малоприємно. Швидше за все, вас бентежить гадана безвихідність: як це так, чийсь поганий настрій або особиста образа привели до такої кількості проблем?! Можливо, що хтось не побажає погодитися й з тим, що будь-яка криза проходить усі перераховані вісім стадій і із цим нічого не можна поробити.
Але, на жаль, усе обстоит саме так. Подумайте самі — сьогодні життя будь-якого російського керівника, бізнесмена, політика, — суцільний стрес, низка проблем. Проходити через кризи доводиться постійно, як і зазнавати відчутних втрат. Ви змушено платити чиновникам, відмовлятися від перспективних проектів, мати непередбачені витрати, заощаджувати кошту, забиратися в борги... Звичайно, аж ніяк не у всіх випадках це приводить до повного краху, — «зламати» людину, яка умудрилася чогось добитися в умовах дикого російського ринку, не так-те й легко. Але з кожною такою кризою ви втрачаєте те, що в сучасному суспільстві значить найбільше, — свій позитивний імідж; а це веде й до інших втрат. Партнери перестають позичати гроші тільки під ваше слово, споживачі не довіряють вашій фірмі, виборці не бажають голосувати за вас... Якою би чималою людиною ви не були, якими б чудесними якостями не відрізнялися, — це нічого не змінить. Досить подивитися на те, що являє собою сьогодні в нашому суспільстві збірний образ підприємця або політика, і інших доказів не буде потрібно...
При такій ситуації з кожним роком у бізнесі або політику вам буде усе сутужніше й сутужніше «відмитися», — прикладів тих, хто красиво починав, а за кілька років повністю «поховав» себе, безліч... Що ж робити?.
Як не дивно, розвязок є, і воно не так вуж і складно. «Корінь зла» утримується в одному — у тому, що на кожній стадії кризи головна фігура, яка з ним бореться, — це ви самі. Повернемося до нашої медичної аналогії: до чого може привести самолікування? Звичайно, сам хворий при бажанні може зробити багато чого, — поставити собі крапельницю, вирвати зуб, ампутувати кінцівка, але ніхто не стане затверджувати, що він зробить це добре, а тим більше, — краще лікаря. У кожному разі, подібні дії будуть украй хворобливі, стомлюючі й можуть нашкодити пацієнтові ще більше. У вашому випадку ситуація та ж сама — керівник є частиною хворого організму, тому в жодному разі не.
повинен управляти процесом виходу із кризи; цим також повинен займатися відповідний фахівець.
Найважливішою умовою створення антикризової стратегії є діагностика — визначення виду кризи, його причин, а також його поточної стадії. Саме успішна діагностика допомагає підібрати ефективні заходи, оперативно дозволити ситуацію. Поберемо як приклад криза, обумовлена зовнішніми причинами. Якщо він викликаний, допустимо, прийняттям нового федерального закону, то проблеми створюються для вас непрямим шляхом і розвязати їх можна за допомогою комплексу технологій адаптаційного PR, спеціально призначеного для виходу з обєктивної кризи. Але якщо у вас зявилися складності через нову постанову губернатора або мера, особливо якщо ви знаєте, що їх дії спрямовані безпосередньо проти вас, зовсім необовязково адаптуватися до такої ситуації, — тут уже будуть потрібні Pr-Технології підвищеної ефективності (маніпуляції, негативні методики).
На найпершій стадії криза діагностувати складніше всього, а іноді й неможливо. Для того щоб підвищити ймовірність виявлення проблем, використовується потужна система внутрішнкорпоративного PR, внутрішньої й зовнішньої інформації. Нерідко потенційна можливість кризи може бути виявлена при аналізі відомостей про значимі фігури, здатні вплинути на положення організації, при зборі більш докладних відомостей про власних співробітників або, допустимо, при проведенні регулярних бесід з керівниками підрозділів.
Набагато простіше виявити небезпеку на другій стадії кризи (обговорення й планування). Для цієї мети звичайно Pr-Департамент використовує власну неформальну інформаційну мережу, свого роду «розвідку», що дозволяє одержувати самі свіжі дані з органів влади, ЗМІ, політичних і суспільних обєднань, власного колективу, а також систематизувати розповсюджувані серед обивателів слухи й виявляти їхні джерела.
На третій стадії діагностика ставить перед собою трохи інше завдання — оцінити потенційну небезпеку, що відбувається, виявити джерела проблем і розробити ефективну стратегію дій для четвертої стадії. Якщо вдається вжити заходів на стадіях з першої по третю включно, є можливість повністю виключити вплив проблем на імідж організації, локалізувати криза до дрібного конфлікту інтересів і виключити його подальший розвиток.
Якщо діагностика проводиться на четвертій стадії, коли ви вже встигнули відреагувати на виниклі проблеми, метою стає пошук шляхів нейтралізації впливу на ваш імідж і його невеликих коректувань. Нерідко ефективним виявляється проведення потужних рекламних і спонсорських акцій, що відволікають суспільну увагу від ваших складностей, корекція іміджу через його посилення.
Якщо до Pr-Консультантам звернулися тільки на пятої стадії, коли вже почалися вторинні впливи на вашу організацію, необхідно зясувати, за допомогою яких заходів удасться виключити перехід кризи в стадію боротьби, і зробити для цього все можливе. Звичайно тут використовуються найбільш сильні лобістські технології в комбінації з деякими негативними методиками.
На шостій стадії застосування щодо нейтральних методик уже не в змозі розвязати проблему, тому можливий перехід ситуації в площину інформаційної війни з використанням неформальних комунікативних каналів, ЗМІ, іміджевих судових позовів, керування слухами. Особливої уваги в цей період вимагає й організація внутрішнкорпоративного PR.
На сьомій стадії метою діагностики стає пошук можливостей «збереження особи», мінімізації втрат, відволікання уваги від падіння вашого авторитету. Тут уже головне — усіма чинностями зберегти ініціативу, постаратися створити видимість, що всі зміни вашого положення — не результат кризи, а частина якоїсь довгострокової стратегії розвитку.
Остання стадія кризи ставить перед Pr-Фахівцями найбільш складне завдання — по суті, це вже реанімація політичного або економічного «трупа», у який ви перетворилися. Тут на перше місце виходить нейтралізація всього, що залишилося від вашого попереднього іміджу, і формування чогось нового, причому з урахуванням позитивних моментів вашої реальної біографії.
Хто і як здатний упоратися із кризою?.
Майже з будь-якою кризою впоратися можна. Від кого це залежить? У першу чергу.
— особисто від вас. Прочитавши цю книгу, ви будете мати досить повна вистава про застосовуваних для боротьби із кризами технологіях і організаційних розвязках. Справа за малим — створити в себе службу PR, підібрати туди компетентних фахівців і надати їм відповідні повноваження. У деяких випадках досить навіть одного такого професіонала, який стане для вашої організації «сімейним доктором».
Спектр технологій, які використовуються для антикризових цілей, досить і досить широкий; вони докладно описані у відповідних розділах. Щоб більш ясно представити, яким образом іде процес подолання кризи, розглянемо його на найпростішому прикладі.
Акціонерне товариство Забігайлівка розташовується в невеликому двоповерховому будинку в самому центрі міста на умовах договору довгострокової оренди. На першому поверсі — кафе й кілька торговельних крапок, на другому — пари швейних ательє, перукарня й щось типу торгового центру. Одержати цей будинок у свій час не склало праці — вісім років тому його не праг брати ніхто: тут були тільки покриті грибком стіни й прохудившаяся дах, а все інше зруйнувалося або було розкрадено. Але генеральний директор АТ Забігайлівка Торгашов ( до речі, будівельник по утвору) все-таки ризикнув вкласти сюди гроші.
— провів нову систему комунікацій, відновив сходів і дах, замінила стать, поставив сучасні вікна й дверей, зробив євроремонт усіх приміщень і облагородив прилежащую територію. Сьогодні це одне із самих помітних будинків у центрі міста з фонтанами, мармуровими сходами й усіма іншими атрибутами.
Не дивно, що в багатьох підприємців, близьких до мерії, виникли питання.
— с чого це якийсь безвісний і зовсім неавторитетний Торгашов перебуває в таких прекрасних умовах? На будинок зявилося багато бажаючих, кожний зі своїм проектом його використання (природно, набагато кращим, чому в Торгашова); у їхнє число затесався й відомий підприємець Загребалов, зваменитый тим, що ще в дитячому садку «сидів на горщику» поруч із діючим губернатором. Яка тепер імовірність того, що підприємство Торгашова зможе й далі спокійно працювати, як було раніше?.
Те, що в АТ Забігайлівка виникнуть серйозні проблеми, безсумнівно. Не маючи сильних звязків в адміністрації, Торгашов навіть не підозрює про метушню, що почався, і якісь підозри в нього виникають тільки тоді, коли його підприємство відвідує більша міжвідомча комісія. Комісія на швидку руку створює висновок, де обвинувачує АТ Забігайлівка в нецільовому використанні орендованого приміщення, виражає сумніву в правомірності його діяльності й рекомендує всім відповідним до органів «негайно вжити оперативних заходів». Висновок публікується в пресі й направляється у всілякі інстанції.
Вчасно зорієнтувавшись, що справа нечиста, Торгашов звертається в одне з Pr-Агентств, яке негайно зясовує, що за всім цим коштує п. Загребалов. Дії фахівців наступна: хоча справжній тиск на АТ Забігайлівка ще й не починалося, у рекордний термін навколо виниклих проблем роздувається галас. Зявляються незрозумілі слухи про те, що працівників підприємства намагаються позбавити робочих місць, а на будинок претендують якісь кримінальні авторитети із числа чеченців, щоб відкрити там масажний салон. У справу вступають обурені перспективою відкриття салону громадські організації й стурбовані долею працівників профспілки. Мерія завалена листами ветеранів, інвалідів і багатодітних матерів, для яких збереження АТ Забігайлівка стає питанням життя й смерті; надходять депутатські запити. Пресу раптово починає турбувати, кому вигідне закриття підприємств, від яких прямо залежить благополуччя жителів міста. Паралельно якесь Суспільство вільних підприємців присуджує Торгашову звання кращого підприємця регіону, а Обєднання жертв репресій висуває його кандидатуру на звання почесного громадянина. Ходять слухи й про створення потужного блоку по висуванню його ж на посаду мера або в депутати. Зовсім незалежне наукове обєднання проводить конференцію, присвячену розвитку послуг населенню, і визнає модель підприємства Торгашова оптимальної для застосування в даній галузі.
У той же час якась група городян піднімає питання про недовіру мерові (допустимо, у звязку з несприятливою екологічною обстановкою в місті); тепер тому вже не до Забігайлівки. Тим часом притягнутий Торгашовым юрист виграє позов про захист ділової репутації, поданий до его органа, що перевіряв, що також озвучується в ЗМІ, ще більш зміцнюючи його положення. У той же час у Загребалова чомусь починають гірше йти справи: покупці його продукції подають колективний позов, вимагаючи відшкодування морального збитку; його справами починає цікавитися прокуратура, а один з найбільш скандальних депутатів повідомляє його ледве чи не «ворогом народу»...
І це — тільки деякі зовнішні прояви. Скільки б їх не було, підсумок один.
— на всім цьому АТ Забігайлівка робить собі досить ефективну рекламу, Торгашов заробляє ще й політичний авторитет, стаючи серйозним.
кандидатом на найближчі вибори, а чиновники на певний час залишають підприємство в спокої, уражені масштабами реакції на самі невинні дії. Тепер АТ Забігайлівка вище котирується й в органах влади, тому що змогло довести, що торкати його небажане...
Про те, хто саме здатний добитися таких результатів, ми більш докладно поговоримо у відповідних розділах книги. Але факт у наявності — криза не тільки переборена, але й приніс певну користь своїй потенційній жертві: